 Для школярів вдало проведене літо – це час, витрачений на відпочинок, розваги, спілкування з друзями. Однак спогади стають приємнішими, якщо зустрічі з друзями допомогли збагатитися досвідом, навчитися чомусь новому. Саме таким запам’ятали минуле літо учні Львівської СШ №15.Від 11 по 22 серпня у Львівській спеціалізованій школі I-III ступенів №15 з поглибленим вивченням англійської та французької мов працювала Міжнародна громадська організація AIESES, що об’єднує 23 тисячі молодих людей у 100 країнах світу. В Україні вона реалізувала соціальний освітній проект "Крок за кроком”.
Основне завдання цього проекту – підвищення рівня володіння англійською мовою, розвиток лідерських якостей і ознайомлення учнів старших класів з існуючими можливостями у здійсненні усвідомленого вибору майбутньої професії. Стажерами, які взяли участь у його реалізації, стали студенти з Єгипту, Гонконгу, Бразилії, Німеччини, Польщі, Туреччини, Китаю, Нідерландів.
Як розповіла директор школи Віра Юрович, навчання проходили у формі інтерактивних занять, презентацій, дискусій. Учасники табору займались у групах, складаючи і представляючи свої проекти на найрізноманітнішу тематику. Під час дискусій вони оволодівали мистецтвом ведення дебатів, долали мовний бар’єр і покращували рівень володіння англійською мовою. Усі волонтери були цікавими особистостями, кожен із них вважав за честь розповісти про культуру свого народу, його традиції та звичаї. При цьому демонстрували відеоматеріали, національні атрибути, одяг. Діти охоче співали і свої пісні, і пісні своїх друзів з інших країн. Кожен з учасників намагався вивчити хоча б декілька речень різними мовами. Особливо іноземцям подобалась українська мова, її м’який співочий колорит.
Як розповіла Віра Юрович, співпрацю з іноземними учнями розпочали ще 1995 року. Саме тоді налагодили обмін учнівськими групами Львівської спеціалізованої школи №15 з навчальними закладами Франції. Першу пропозицію щодо організації обміну отримали від Мішеля Пастернака – емігранта з України, який проживає в Парижі й активно підтримує зв’язки з Україною. Завдяки його зусиллям того ж року 28 львівських учнів тиждень проживали у французьких сім’ях, відвідували визначні місця, здійснили екскурсії у Париж і Лурд. А наступного року вже юні французи побували в Україні, оглянули Львів і його пам’ятки. І залишилися задоволеними.
Нині школа №15 у Львові добре відома поглибленим вивченням французької та англійської мов. Учні тут не лише ретельно вивчають ці дисципліни в аудиторіях, але й завдяки підписаній торік угоді між Посольством Франції в Україні та Львівською середньою школою №15 мають змогу опановувати її безпосередньо в сім’ях іноземців.
Невідомо, як впливають відвідини України на французьких учнів, але українським дітям подорожі до Франції йдуть на користь. Вони почали більш серйозно вивчати іноземні мови, а школа зайняла лідируючі позиції з опанування цих дисциплін. Свідченням цього є її вихід у призери Всеукраїнської олімпіади з французької мови. Як вважає директор навчального закладу, багато в чому українці завдячують французькій стороні, яка безкоштовно надала підручники, допомогає з відкриттям віз. Упродовж усього навчального року в школі працювала викладач із Франції Юлія Вуйон. Її уроки допомогли учням не лише краще засвоїти навчальний матеріал, але й дізнатися багато цікавого про цю чудову країну.
Франція очима учнів:
Оксана Легоцька, учениця 11-А класу
– Про Францію мріяла ще з шостого класу, тому дуже зраділа можливості побачити цю країну на власні очі. Мені випала нагода проживати в сім’ї моєї однолітки Офелі Воді – ліцеїстки 2-го класу. Не дивуйтеся, система освіти у Франції має зовсім інший відлік класів. У сім’ї Офелі мене прийняли, як рідну, дуже допомогали. Не знаю, як би впоралася з хвилюванням, адже на початках весь мій словниковий запас цілком "вивітрився”. Потім було легше.
Вразило, що молодь у Франції значно серйозніше ставиться до життя, навчання. Якщо в Україні навіть дорослі діти майже повністю покладаються на батьків, то там школярі багато працюють над собою, прагнуть зробити кар’єру в доброму розумінні цього слова.
З Офелі ми багато спілкувалися, відпочивали і розважалися. Були і у відомих французьких музеях, і, звісно, на пляжі. Слід сказати, що, незважаючи на осінню пору року, пляжі у Франції – прекрасні.
Орися Сігінішин, учениця 11-А класу
– Сім’я, в якій мені довелося перебувати, проживала у власному будинку, розташованому в невеликому місті на березі Атлантичного океану. Сім’я складалася з батьків і чотирьох дітей – трьох дівчат і хлопця. Варто сказати, що у Франції менше, ніж двох дітей, ніхто не має. Навпаки, вважають, що дуже добре мати велику сім’ю. Батько родини має власну фірму з нерухомості, обізнана та ввічлива людина. Але в перший день він влаштував мені справжній іспит із географії, історії, інших дисциплін. Не скажу, що здала його на "відмінно”.
Особливо я подружилася з середньою за віком дівчиною на ім’я Блондін Донджі, ученицею першого классу. Разом із Блондін побувала у школі. Навчання там розпочинаються дещо раніше, ніж у нас. У класах мінімум меблів, у бібліотеці майже немає книжок, уся інформація – у комп’ютерах. Також помітила, що у Франції дітям майже не задають домашніх завдань. А останні класи – спеціалізовані, в них вивчають дисципліни, які вважають за потрібне. На відміну від українських учнів, юні французи дуже серйозно ставляться до життя, вибору професії.
Оскільки рівень життя у Франції дуже високий, то чимало коштів люди відкладають для придбання цінних речей: автомобілів, яхт, нерухомості, для подорожей. Натомість легковажно ставляться до одягу. Головне для них, аби він був із натуральних тканин.
А ще французи продовжують думати, що Україна – це частина Росії. Шкода, але, гадаю, це минеться
Источник: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/09/18/34328/ |